The principles of issuing a crucial decision (selected problems)

Zbudowanie i uruchomienie elektrowni jądrowej wymaga przeprowadzenia szeregu postępo­wań administracyjnych. Znakomita większość z nich została uregulowana poza prawem jądrowym, a w związku z tym wielokrotnie stanowiły one przedmiot analiz doktryny (np. postępowanie w sprawie wydania pozwolenia na budowę).

Na tle powyższego wyróżnia się procedura dotycząca wydawania decyzji zasadniczej. Dzieje się tak dlatego, że decyzja ta nie występuje poza regulacjami dotyczącymi energetyki jądrowej. Należy podkreślić, że przedmio­towa decyzja ma kluczowe znaczenie dla możliwości rozpoczęcia budowy i eksploatacji energetyki jądrowej. Może więc dziwić fakt, że sposób uregulowania tego rozstrzygnięcia nie pozwala na ustalenie tak podstawowych kwestii, jak charakter rzeczonej decyzji czy też przesłanki jej wydania. Celem badania jest rozwiązanie tych dyle­matów. Przyjętą metodą badawczą jest metoda dogmatyczno-prawna.

W toku analizy ustalono, że w obecnym stanie prawnym decyzja zasadnicza ma charakter związany, a prze­słanki jej wydania zawiera art. 22 ust. 3 ustawy z dnia 29 czerwca 2011 r. o przygotowaniu i realizacji inwestycji w zakresie obiektów energetyki jądrowej oraz inwestycji towarzyszących. Należy dodać, że przedstawione wy­niki analizy interpretacyjnej są niezgodne ze stanowiskiem doktryny. W literaturze przyjmuje się bowiem, że decyzja zasadnicza ma charakter uznaniowy („polityczny”), a treść ww. ustawy nie precyzuje przesłanek wydania kluczowej decyzji. Zamiast tego sugeruje się poszukiwanie ich w tzw. materiałach legislacyjnych.

The erection and commissioning of a nuclear power plant requires a number of administrative pro­cedures. At the same time, in the majority of cases, it concerns proceedings that are mainly regulated outside the provisions on nuclear energy, and thus have already been discussed many times in the doctrine (e.g. cases regarding the building permit).

Against the background of the above, the procedure for issuing a crucial decision stands out. This is because this decision is not present outside the regulations concerning nuclear energy. However, it should be noted that the decision in question is of key importance as far as the possibility of starting the construction and operation of nuclear power is concerned. Thus it is surprising that the manner in which this ruling is regulated does not allow for determining such basic issues as the character of the crucial decision or the premises for issuing it. The goal of this study is to solve these dilemmas. The adopted research method is the dogmatic and legal method.

On the basis of the conducted analysis, it was established that in the current legal status, the crucial decision is of a binding nature, and the premises for its issuance are included in Article 22 Section 3 of the Act of 29 June 2011 on preparing and implementing investments in the field of nuclear power facilities and accompanying investments. It should be added that the presented results of the interpretative analysis are inconsistent with the position of the doctrine. In the literature, it is assumed that the crucial decision has a discretionary (‘political’) character. Moreover, the wording of the aforementioned act does not specify the conditions for issuing a crucial decision. Instead, it is suggested to look for them within the so-called legislative materials.

Строительство и ввод в эксплуатацию атомной электростанции требует выполнения ряда административных процедур. Подавляющее большинство из них регулируется вне рамок ядерного права и, как таковое, неоднократно становилось предметом доктринального анализа (например, процедура выдачи разрешения на строительство).

На фоне вышесказанного выделяется процедура выдачи фундаментального решения. Это связано с тем, что данное решение не существует вне нормативных актов по атомной энергетике. Следует подчеркнуть, что это решение является решающим для возможности начала строительства и эксплуатации атомной энергетики. Поэтому может вызвать удивление, что порядок регулирования данного решения не позволяет определить такие основные вопросы, как природа данного решения или предпосылки для его принятия. Данное исследование направлено на разрешение этих дилемм. В качестве метода исследования принят догматико-правовой метод.

В ходе анализа было установлено, что в современном правовом государстве фундаментальное решение носит обязательный характер, а предпосылки для его выдачи содержатся в статье 22.3 закона от 29 июня 2011 года «О подготовке и осуществлении инвестиций в объекты атомной энергетики и сопутствующие инвестиции». Следует добавить, что представленные результаты интерпретационного анализа не согласуются с позицией доктрины. Действительно, в литературе предполагается, что фундаментальное решение носит дискреционный («политический») характер, а содержание вышеупомянутого закона не определяет предпосылки для принятия ключевого решения. Вместо этого предлагается искать их в так называемых законодательных материалах.

Будівництво та введення в експлуатацію атомної електростанції потребує низки адміністративних процедур. Переважна більшість із них регулювалася поза ядерним законодавством, і тому вони неодноразово були предметом доктринального аналізу (наприклад, провадження щодо видачі дозволу на будівництво).

На фоні викладеного виділяється провадження щодо винесення основного рішення. Це пояснюється тим, що це рішення не виходить за межі нормативних актів щодо атомної енергетики. Слід підкреслити, що дане рішення має ключове значення для можливості початку будівництва та експлуатації атомної енергетики. Тому здивування може викликати факт, що спосіб регулювання цієї проблеми не дозволяє визначити такі принципові питання, як характер зазначеного рішення чи підстави для його винесення. Метою дослідження є вирішення цих дилем. Застосованим методом дослідження є догматично-правовий метод.

У ході аналізу встановлено, що в чинному правовому статусі основне рішення є обов’язковим, а передумови для його винесення містяться у ст. 22 абз. 3 Закону від 29 червня 2011 року про підготовку та здійснення інвестицій в плані об’єктів ядерної енергетики та супутніх інвестицій. Слід додати, що наведені результати інтерпретаційного аналізу не відповідають позиції доктрини. У літературі передбачається, що основне рішення має дискреційний («політичний») характер, а зміст згаданого вище Законy не визначає умов видачі ключового рішення. Натомість пропонується шукати їх у т. зв. законодавчих матеріалах.