Impact of the implementation of Directive 2019/771 (SDG) on the consistency of civil law regulations regarding seller’s liability towards consumers and other buyers for the defectiveness of goods

W artykule przeprowadzono analizę sposobu implementacji dyrektywy 2019/771 w zakresie niezgodności towaru z umową do polskiego porządku prawnego oraz dokonano oceny wpływu tej imple­mentacji na spójność regulacji prawa wewnętrznego. Skoncentrowano się na relacjach pomiędzy obowiązu­jącymi obecnie regulacjami ustawy o prawach konsumenta dotyczącymi niezgodności towaru z umową oraz odpowiadającymi im regulacjami Kodeksu cywilnego dotyczącymi rękojmi. Na podstawie przeprowadzonej analizy autor dochodzi do wniosku, że wprowadzona nowelizacja prowadzi do dekompozycji i zaburzenia wewnętrznej spójności prawa cywilnego. Pomimo implementacji dyrektywy 2019/771 do ustawy o prawach konsumenta, nie wprowadzono odpowiednich nowelizacji w Kodeksie cywilnym, które umożliwiłyby zacho-wanie spójności w ramach ochrony przyznanej przez polskie prawo poszczególnym kategoriom konsumentów (konsumenci nabywający rzeczy ruchome i konsumenci nabywający nieruchomości). Ponadto doprowadzono do zaburzenia zasady wyższego poziomu ochrony konsumentów w porównaniu z obrotem dwustronnie pro­fesjonalnym (B2B) i obrotem powszechnym (C2C).

The paper analyzes the method of implementation of Directive 2019/771 with regard to the non-conformity of goods with the contract to the Polish legal order and assesses the impact of this imple­mentation on the consistency of national law regulations. The article focuses on the relationships between the current regulations of the Act on Consumer Rights on the non-conformity of goods with the contract and the corresponding regulations of the Civil Code on warranty. The analysis is carried out using the formal-dog­matic method and legal-comparative method. The author comes to the conclusion that the amendment leads to the disruption of the internal consistency of civil law. Despite the implementation of Directive 2019/771 in the Act on Consumer Rights, the regulations of the Civil Code have not been correctly adjusted in order to maintain consistency within the protection granted by Polish law to the various categories of consumers (con­sumers purchasing movable goods and consumers purchasing real estate). Moreover, the principle of a higher level of consumer protection compared to bilateral professional trade (B2B) and general trade (C2C) has been disrupted.

В статье анализируется, каким образом Директива 2019/771 о несоответствии товара договору была имплементирована в польскую правовую систему, и оценивается влияние этой имплементации на согласованность норм внутреннего права. Основное внимание было уделено соотношению действующих норм Закона о правах потребителей, касающихся несоответствия товара договору, и соответствующих норм Гражданского кодекса, касающихся законной гарантии. На основе проведенного анализа автор приходит к выводу, что внесенная поправка приводит к декомпозиции и нарушению внутренней согласованности норм гражданского права. Несмотря на имплементацию Директивы 2019/771 в Закон о правах потребителей, в Гражданский кодекс не были внесены соответствующие изменения, которые позволили бы обеспечить согласованность в рамках защиты, предоставляемой польским законодательством отдельным категориям потребителей (потребителям, приобретающим движимое имущество, и потребителям, приобретающим недвижимое имущество). Кроме того, нарушен принцип более высокого уровня защиты прав потребителей по сравнению с двусторонней профессиональной (B2B) и общей коммерческой (C2C) торговлей.

У статті проаналізовано спосіб імплементації Директиви 2019/771 до польського законодавства в плані невідповідності товару договорy та оцінено вплив цієї імплементації на узгодженість внутрішньодержавного правового регулювання. Основна увага приділяється взаємозв’язку між чинними положеннями Закону про права споживачів щодо невідповідності товару договору та відповідними положеннями Цивільного кодексу щодо гарантійних зобов’язань. На основі проведеного аналізу автор доходить висновку, що запроваджена зміна призводить до декомпозиції та порушення внутрішньої узгодженості цивільного права. Незважаючи на імплементацію Директиви 2019/771 в Законі про права споживачів, до Цивільного кодексу не було внесено відповідних змін, які б забезпечили узгодженість захисту, що надається польським законодавством окремим категоріям споживачів (споживачам, які купують рухомі товари, і споживачам, які купують нерухомість). Крім того, було порушено принцип вищого рівня захисту прав споживачів порівняно з двосторонньою професійною торгівлею (B2B) та загальною торгівлею (C2C).